Велика зачистка

Велика зачистка

Я знаю, в кого вдалася кирпата Варварка: в матір, в мене. Втім, не зовсім, кирпатість оця - це татова провина. А ось довести до істерики навіть дубову шафу – це вже по моїй лінії. По жіночій. 

Тим суботнім ранком моя модниця відчинила пузатий шифоньєр, а той виплюнув на неї все її вбрання. Свекруня моя зойкнула. Чоловік швидко зібравсь за три хвилини порибалити. Залишилася я і гардеробна руїна. Варварка задоволено рохкнула - буде весело!


Я скоренько запхала в себе кекс із заспокійливим ефектом, вбралася в піжаму робочу форму. Варварка ввімкнула «Машу і ведмедя» - на удачу. І ми взялися до роботи.


ГРА З ПІДТЕКСТОМ

Ми порпалися в речах, як божевільні на розпродажі. З-під кольорових «руїн» з'явилася загублена, здавалось, вовняна спідничка, туніка з зайцями і з цінником, дивний велюровий костюм і ... зворушливий персиковий «бодік». У серці защеміло - наш найперший, вдягали пару разів! Як же ж ми безнадійно виросли. Проте - сентиментальність геть. І цю «знахідку» туди ж. А до неї на додачу футболки і майки зі свинкою Пепою, Барбі й єдинорогом. Красиві, модні, улюблені і не за розміром? Геть!

Порада: не перетворюйте старі речі на музей. Завал в шафі - завал і в голові. А нам таке не до душі.


ВІДЧЕПИСЯ, ЖАДНЮГА!

Моментами Варварка впиралась не на жарт: «Не віддам, моє!». Я ледь втрималась: зараз почнеться, по собі знаю. «Варвара, - почала я. - Ти в кого така скнара? У набиту твою шафу обновки не прийдуть. Віддай непотрібні іншим діткам. У тебе он скільки, а комусь же ж вони ще потрібніші». Доня замислилась, завагалась, але погодливо кивнула голівкою.

Висновок: Складання гардеробу - хороший інструмент. Він допомагає дитині зрозуміти, що значить бути відкритим і чуйним.


ІНІЦІАТИВА В ДИТЯЧІ РУКИ

Варварі сподобався дорослий настрій, і вона взяла ініціативу в свої руки. Я не заважала, зрідка підказувала. Поки справа не дійшла до зеленого плаття з півоніями, «спадкове в третьому коліні». Пухка Варварка в нього не проходила ні в жодному габариті, хоча старанно намагалася. «Я собііі його лишууууу», - ревла доня! «Але воно мале тобі!», - пищала я. Але в підсумку поступилася я: її одяг - її правила.

Так у нас вийшло три головні категорії. Величезна «Віддам без жалю». Трішки менша «Буду носити». І пару лотів з «Моє, хай там що». Я знала, прийде час, і третя категорія піде в небуття. Потрібно тільки почекати якихось пару місяців.

Висновок: не тисніть. Дайте дитині розпоряджатися майном і на свій розсуд. Нехай вчиться приймати рішення самостійно.


ДЕФІЛЕ ВІД КУТЮР

Модний вирок без примірки? Де ж таке ви бачили?! Варюха щосили крутилася перед дзеркалом. Ми наміряли джинси і брюки. Прості і лаконічні, їх можна було комбінувати з будь-якими джемперами, сорочками і майками. Блискучими і строкатими. Варварка цей момент вхопила швидко - і впоралася із завданням з легкістю.

Три костюми: велюровий жовтий, джинсовий у сборках і червоний діловий ми розмістили окремо. До кожного знайшли по сорочці і по водолазці, щоб в шафі лежав готовий комплект. Схопила - вбралася- красуня.

Висновок: Допоможіть дитині продумувати наряд до деталей, зрозуміти, що і до чого пасує.


І раптом з'явилася ця треклята спідниця. Бурякового кольору з рваними краями. Жах - я хапалася за серце. Клас - Варварка хапалася за цю спідницю. А потім і за білу піжамну кофтину з величезними зеленими горохами. Запхала кофтинку під резинку спідниці, підтягла колготки і промовила: «Ось воно, свято!»

Довелося спідницю залишити. Піжамні «горохи» підвищити до «святкової кофтинки». Донька влаштувала справжній скандал. Знервована мама здала Бастилію.

Висновок: Мала каже, що красиво, а ви іншої думки? Не поспішайте нею ділитися, адже у кожного свій смак. І якщо їй хочеться ось цей моторошний шарф з трояндочками - дозвольте тому так і бути. Індивідуальність закладається у дитинстві.


ЧАЙ З КОЗИНКАМИ (с)

Все вклалося в три години і три полки шафи (а було майже шість!). Дбайливо складене, підібране за кольорами, готовим образами і сезонами. Щось потрібно буде докупити: базові майки і водолазочки. Ми з донькою задоволено поглядали на роботу й потирали рученята.


І потроху перейшли на кухню. Я в щасливому піжамному комплекті. Варварка в щасливому гороховому вбранні. З'явився чоловік. Задоволений, хоч і без улову: обережно зазираючи по кутках, мовляв, а тайфун вже минув? Він ще не знав, що тепер вже  я маю намір перетрусити і його шафу. І антресоль з взуттям. Але це потім. Зараз нехай буде свято. І какао з зефіркамі.

Висновок: будь-яку домашню справу закінчуйте смачними традиціями. Так формуються сімейні цінності. А без них ані гардероб, ані настрій до ладу не доведеш.